Вікіпедія

Львівський будинок органної і камерної музики

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики.

Академічний Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках та розташований на вулиці Бандери, 8.

Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики
Фасад
Фасад
Фасад
КраїнаУкраїна Україна
МістоЛьвів
Типконцертна зала Редагувати інформацію у Вікіданих
Матеріалцегла
Стильбароко

Історія

ред.

Будівлю теперішнього Львівського Органного Залу (до сьогодні чинного римо-католицького костелу святої Марії Магдалени) було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного храму, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний[2]. Будівництво закінчено 1635 року.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття церква постраждала від пожежі.

У 1754—1758 році церкву розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих Домініка та Гіацинта на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер[3].

Після «йозефінської касати» 1783 року храм став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.[4]

Сучасного вигляду будівля отримала 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці ХІХ ст.[5]).

У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України[7].

У радянський період, від 1962 року, у будинку певний час містився спортивний зал.[8]

У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка.

Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна.[9]

Теперішній час

ред.

З 2017 року Іван Остапович і Тарас Демко очолюють Львівський будинок органної та камерної музики. Відтоді міський осередок класики отримав друге дихання і перетворюється на сучасний культурний хаб. Тут відбуваються концерти і лекції про музику, працює художня галерея, а під шаром радянської побілки віднайдено цінну фреску (художник Ян Генрик Розен). Львівський органний зал — один з ключових концертних залів Львова, що може вміщувати до 400 слухачів. Це концертний зал, орієнтований на багатожанровість і різноманіття, на універсальність концертних програм.[10]

Орган

ред.

Орган було урочисто відкрито 5 червня 1933 року. Його виготовила органобудівнича компанія  “Gebrüder Rieger”. До початку Другої світової війни у Львові налічувалося 40 органів та 5 органних майстерень. Сьогодні органів у Львові лише чотири.

Інструмент у Львівському органному залі — один із них. Після реставрації органа чеською фірмою “Rieger-Kloss” у 1960-х роках орган отримав нові концертні можливості, ставши одним з найбільших у Східній Європі.[11]

Орган має 60 регістрів та майже 5 тисяч труб, три мануали. Особливістю інструменту є так званий Fernwerk — 12-регістровий орган, що знаходиться в протилежному кінці зали (і є фактично четвертим мануалом). Станом на 2020 рік, четвертий мануал не є функціонуючим, але керівництво органного залу планує у найближчому майбутньому відновити Fernwerk.

З 2010 року в Органному залі проводиться щорічний “Львівський міжнародний органний фестиваль”, гостями якого стають найкращі органісти України та світу.[12]

За органом грали такі відомі органісти як Ула Кріґул, Бернар Струбер, Йоганн Труммер, Жан-Марі Лєруа, Ольга Дмитренко, Деніс Вілке, Стефан Доннер, Томас Меллан, Міхал Шостак, Ліга Деюс, Міхаел Ґріль, Йозеф Кратохвіл, Едмунд Боріц-Андлер, Володимир Кошуба, Петро Сухоцький, Валерія Балаховська, Наталія Молдаван, Станіслав Калінін, Ольга Жукова, Надія Величко, Ольга Чундак та багато інших.[13]

Хор «Гомін»

ред.

Із 2023 року Муніципальний хор “Гомін” увійшов до складу Львівського органного залу з метою синергії зусиль, досвіду і практик обох організацій. З серпня 2023 року головним дириґентом та художнім керівником хору став Вадим Яценко, під керівництвом якого “Гомін” в оновленому складі у жовтні цього ж року успішно представив Україну на Міжнародному хоровому фестивалі у місті Лунд (Швеція). На сцені Львівського органного залу муніципальний хор “Гомін” регулярно презентує нові програми та бере участь у спільних проєктах з солістами Органного залу, Академічним симфонічним оркестром Луганської обласної філармонії, а також запрошеними дириґентами. Записи з виступів хору регулярно зʼявляються на YouTube-каналі Ukrainian Live Classic. Хор “Гомін” було визнано найкращим хором 2024 і 2025 років в Україні за версією Національного рейтингу інформаційної агенції “Укрінформ” "Інфобум-Класична Музика". У 2025 році хор здійснив справжній національний прорив – його концертна програма українських ретро-пісень “Цей хор, цей хор мені щоночі сниться” стала бестселером. Хор дав два аншлагові тури Україною з цією програмою, а також тур країнами Європи. З успіхом пройшов всеукраїнський тур з різдвяною програмою. У 2026 році заплановані тури Європою та Північною Америкою. Хор “Гомін” разом із партнерами бере участь у численних благодійних проєктах, підтримуючи Сили Безпеки й Оборони України. У 2025 році на концертах хору було здійснено зборів на понад 20 млн грн. На ці кошти вдалося закупити автомобілі, дрони, здійснити адре​​сну допомогу тим, хто ​​по​​страждав від війни з росією та українським захисникам.

Фрески

ред.

Унікальні розписи, автором яких є відомий художник ХХ століття Ян Генрік Розен, були відкриті після забуття у 2019 році. Їх датують 1931 роком. Це третє „розенівське“ місце у Львові.[14]

За радянських часів фрески замурували, а приміщення, де вони знаходилися, перетворили на туалети. Зондування стін у вбиральнях показало, що під шарами вапна, фарби та плитки приховані розписи.[15]

Реставраційні роботи проводила українсько-польська група реставраторів. Сьогодні розписи Розена відкриті для огляду.[16]

Галерея

ред.

Галерея Львівського органного залу — це унікальне місце, що демонструє синергію різних видів мистецтв. Щомісяця відбувається зміна експозиції — живопис, фотомистецтво, історичні документи та навіть колекції метеликів. Також, експозиції доповнюються іншими перформансами Органного залу.[17]

Єдиний критерій відбору проєктів для експозиції в Галереї органного залу — висока мистецька якість. Щомісяця Органний зал відвідує понад десять тисяч людей[18]

Діяльність

ред.

Львівський органний зал впроваджує в життя стратегію співпраці концертного залу та композиторів. Особливу увагу команда Львівського органного залу приділяє поліпшенню фонду української класичної музики та підтримки відносин з митцями. Першою мисткинею в цьому напрямку стала Богдана Фроляк, композиторка, авторка симфонічних, хорових, та камерних творів, лауреатка премії ім. Тараса Шевченка.

28 лютого о 19:00 у Львівському академічному будинку органної та камерної музики відбудеться світова премʼєра Симфонії [[Олександр Родін|Олександра Родіна]] під назвою “Романтична”. Твір, написаний на замовлення Львівського органного залу, виконає симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під дириґуванням Івана Остаповича. Концерт записуватиме Радіо Культура.[19]

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
  2. ↑ у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  3. ↑ Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  4. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  5. ↑ Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова… — іл.
  6. ↑ Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
  7. ↑ Органи України. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 25 червня 2008.
  8. ↑ Чвари біля вівтаря. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 вересня 2007.
  9. ↑ Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)
  10. ↑ Львів. Реформувати органний зал • Ukraїner. Ukraїner. 31 березня 2021. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  11. ↑ Львова, Фотографії Старого (11 березня 2016). Чотири діючі органи Львова • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  12. ↑ Публікації | Львівський органний зал / Lviv Concert House. www.lvivconcert.house. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  13. ↑ Львівський будинок органної та камерної музики отримає статус академічного. Львівська Міська Рада. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  14. ↑ У приміщенні Львівського залу органної та камерної музики, під шаром набілів, були сховані фрески Яна Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  15. ↑ Новини Львова: Кістки та фрески: про що мовчать стіни Львівського органного залу. Гал-інфо. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  16. ↑ В органному залі до кінця року відреставрують розписи Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  17. ↑ У Львівському органному залі відкриють першу виставку. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  18. ↑ Львівський органний зал. www.facebook.com (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2021.
  19. ↑ ryki, nogi (17 лютого 2025). Світова премʼєра Симфонії Олександра Родіна у Львівському органному залі. Lviv Concert House (укр.). Процитовано 5 липня 2025.

Публікації

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Львівський_будинок_органної_і_камерної_музики&oldid=47570745